Одна з головних святинь Болгарії розташована за 100 км від столиці країни Софії в горах Ріла, від яких і отримала свою назву.  Історія монастиря розпочалася у Х столітті, коли тут оселився Іоан Рильський. Сам святий жив у гірській печері, а монастир почали зводити його послідовники після смерті великого пустельника. Іоан зрікся мирського життя у 25 років, деякий час він провів у монастирі, а потім пішов від спокус у незайману хащу гори. Тут він дванадцять років жив у печері, а останні сім років провів просто неба. До речі, статус святого Іоан набув ще за життя. Після смерті ченця до його мощей, які набули життєдайної сили, потяглися прочани. Кістки святого стали майже національним надбанням.

У середині XIV століття Рильський монастир був перебудований, але проіснував у такому вигляді недовго. Вже на початку XV століття його розорили османські воїни, які вторглися на територію Болгарії. Однак і в той тяжкий період монастир продовжував залишатися зосередженням просвітницького та духовного життя країни. У 1834 році будова спалахнула і її знову довелося перебудовувати. У 1960-х роках Рильський монастир був оголошений Національним надбанням, наприкінці 90-х років минулого століття став складовою Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Нині він є чинним монастирем і підпорядковується Священному синоду болгарської православної церкви.

Основним храмом Рильського монастиря є п'ятикупольна церква Різдва Богородиці. Архітектура церкви витончено поєднує романську базиліку, італійський купольний собор і афонську хрестово-купольну церкву. Загальна площа, яку займає монастир, становить близько 9000 квадратних метрів.

У монастирі знаходиться найбільший іконостас Болгарії. Тут же зберігається ікона Діви XII-го століття, дерев'яний хрест Рафаїла з незвичайним різьбленням:  досвідченим різьбярем тут вирізано понад 100 сцен із біблійних розділів, складених із 650 фігурок, кожна з яких не перевищує рисове зернятко. Майстер працював над хрестом протягом багатьох років і навіть втратив зір над копіткою роботою.

Наповнюють головну церкву монастиря чудотворні ікони Богородиці та Святого Іоана Рильського, багато інших старовинних ікон. Тут же знаходиться труна з мощами фундатора чоловічого монастиря. До святинь можна також віднести серце царя Бориса III, що збереглося дивом. Звертають на себе увагу фрески храму, якими розписані стіни. Цікаво, що гроші на такий витвір збиралися по всій Болгарії.

Поруч із монастирем знаходиться чотирикілометрова стежка, яка приведе прочан до печери Святого Іоанна Рильського. Нині тут знаходиться церква Успіння. Наприкінці XIX-го століття у монастирі розпочав свою роботу музей, у якому зібрано та ретельно зберігаються експонати, пов'язані з історією обителі, а також зразки мистецтва XIV-XIX століть. В експозиції “Монастирське господарство” мандрівники зможуть оглянути водяний млин та старовинну піч, унікальні предмети, що залишилися від ченців минулих часів, які займалися землеробством, скотарством, лісовою справою.