НАЙСВІТЛІША РЕСПУБЛІКА САН МАРИНО / REPUBBLICA DI SAN MARINO

Усі держави-карлики давно зрозуміли, що їх розміри є їх головним багатством, чим вони успішно користуються на благо собі та на радість туристам. Тільки не кажіть жителям Сан Марино, що міні-держави Європи – історичне непорозуміння. Вони обуряться і обов’язково прочитають вам лекцію, що доводить закономірність появи на мапі світу їх країни площею 61 квадратний кілометр. Тут кожен, як «Отче наш», знає історію святого Маринуса, культ якого завзято шанується всіма 25 тисячами громадян республіки. Згідно з легендою, цей майстер-каменяр залишив свою рідну Далмацію і прийшов на гору Титан, щоб заснувати громаду християн, яких за віру переслідував імператор Діоклетіан. А було це сімнадцять століть тому … На згадку про легендарну постать Маринуса маленька громада на горі Титан дала собі ім’я «Земля Сан-Марино», пізніше – «Вільне місто Сан-Марино» і, нарешті, – «Республіка Сан-Марино». Главою держави та уряду є два капітан-регенти, що обираються на період 6 місяців.

Сан-Марино – одна з найбільш відвідуваних туристами європейських країн – у середньому сюди приїжджає до 3 млн. туристів на рік. Головна “родзинка” країни, навіть незважаючи на її крихітні розміри – чудово збережений вигляд середньовіччя та велика кількість замків. Майже все населення країни живе в невеликих містечках-замках, що постійно слугують своєрідними декораціями для історичних фільмів.

Вигляд столиці країни формується невеликими старовинними будинками, терасами, що піднімаються по схилу гори Титано. Три могутніх пояса кріпосних стін, споруджених у різні часи, раніше оперізували всю гору, утворюючи практично неприступну фортецю. Нині ж від них збереглися лише донжони та протяжні фрагменти стін.
Одна з головних визначних пам’яток Сан-Марино – Урядовий палац чи Палаццо-Публіко, збудований у 1884 році на місці старого палацу Домус-Коммуніс-Магна (XVI ст). Велична будівля з багатокутними балконами, зубчастими стінами і загостреними баштами більше схожа на фортецю. Чудово збереглися Зал Зборів і Аудієнцій, Зал Ради з 60 кріслами і монументальним каміном, Зал Голосування і безліч чудових зразків середньовічного мистецтва.

Перед Урядовим палацом розташована площа Свободи, в центрі якої височить Статуя Свободи, що була подарована місту німецькою графинею Гейрот-Вагенер в 1876 році. Позаду статуї в кам’яну бруківку площі вмонтовано мармурову плиту з “розою вітрів”, а під площею знаходяться цистерни -“фоссі” для збору дощової води (1471-1478 рр.). Вони забезпечували місто питною водою (адже на території країни немає жодних річок, лише кілька гірських струмків збігають зі схилів Монте-Титано).
Однією з найгарніших церков міста, “серцем республіки”, вважається базиліка Дель-Санто (базиліка Святого Марино, 1838 р.), побудована на місці давньої церкви П’єве в межах верхнього кріпосного поясу. Праворуч від неї знаходиться крихітна церква Сан-П’єтро (початок XIX ст.) з могилою цього святого. Церква Святого Квіріна, що розташована на території монастиря капуцинів, була споруджена у другій половині XVI століття на місці стародавньої каплиці. Церква Чиза-ді-Сан-Франческо – найстаріша споруда в республіці (будівництво закінчено у XV ст.). На території церкви знаходиться Музей церковного мистецтва і Художня галерея з роботами, датованими з XIII по XIX ст.

У місті є чимало музеїв: Музей старовинної зброї, Центр вивчення стародавньої зброї у прилеглому містечку Борго-Маджоре, Музей воскових фігур з історичною реконструкцією понад 40 сцен, що зображують історію республіки Сан-Марино та Європи, Музей сучасного зброї, Музей тортур з величезною (понад 100 інструментів) колекцією знарядь тортур, Музей старовинних автомобілів Мюзо-ді-Авто-д’Епока (відкритий в 1965 р., присвячений історії автомобілів і мотоциклів періоду 1890-1970 рр.), а також відоме зібрання автомобілів Маранелло-Россо, присвячене історії автомобілів Енцо Феррарі.

Отже, Сан-Марино є не лише однією з найменших, але й найстарішої республікою в світі. Місцяни люблять говорити, що саме завдяки мудрості правління громада змогла пережити усі важкі часи та зміцнити незалежність. Свою дружбу нащадкам святого Маринуса пропонував Наполеон, а в 1861 році симпатію капітанам-регентам висловив американський президент Лінкольн: «Незважаючи на те, що ваші володіння малі, ваша держава – одна з найбільш гідних у світі».

Завантажити мапу Сан Марино:

[wpfilebase tag=file id=196 tpl=download-button /]