Каппадокія / Kapadokya - це унікальне геологічне утворення, відоме своїм надзвичайно цікавим ландшафтом, величезною кількістю печерних храмів, келій, склепів і монастирів, історія яких тягнеться з часів раннього християнства, і підземних міст, створених в I тис. до нашої ери. Ця багата на культурну спадщину місцевість знаходиться в регіоні Центральна Анатолія в Туреччині. Територія Каппадокії охоплює провінції Невшехір, Нігде, Аксарай, Кирсехір і Кайсері. Національний парк Гереме, що розташувався у центральній частині Каппадокії, разом з Каппадокійськими печерними поселеннями внесено до списку Всесвітньої культурної і природної спадщини ЮНЕСКО. Найвідомішими підземними містами є Каймаклі і Деринкую, виявлені археологами в 1960 році.

Багато тисячоліть вода і вітер вирізали з вулканічного туфу чудові природні каньйони, стовпи, вежі і піраміди. Дивною є не тільки фантастична природа місцевості, а й культурне нашарування римлян, хеттів і десятків інших народів, які залишили свій слід на цій землі.

Каппадокія славиться своєю унікальною геологією - вона була сформована внаслідок інтенсивної вулканічної активності. Такою своєрідною будовою вона зобов'язана двом періодам, зустрічі двох протилежних сил природи близько 65-62 млн. років тому: періоду виверження вулканів, в результаті чого тутешні землі були покриті туфами й іншими геологічними породами, і періоду ерозії та вивітрювання.

Назва «Каппадокія» походить від мови древніх хеттів, що в перекладі означає «країна чистокровних коней». Історія Каппадокії бере свій початок з V тисячоліття до нашої ери. Весь довгий період свого існування ця місцевість знаходилася на перехресті цивілізацій, по черзі входячи до складу Хетської, Перської, Римської та Османської імперій та інших державних утворень, і служила полем бою для численних воєн.

Зерно християнства в цій країні гір і тінистих ущелин було посіяно апостолом Павлом в I столітті нашої тисячоліття, а першим єпископом Каппадокії став Василь Великий - саме на цих землях після довгих років мандрів по Палестині та Єгипту він знайшов гармонію й умиротворення. Перші християни почали будувати тут підземні міста, щоб захиститися від набігів сарацинів - так тоді називали мусульман. Багатоярусні лабіринти, створені в ті далекі часи, до цих пір збереглися в чудовому вигляді. Невеликий відрізок часу Каппадокією володіли візантійці, потім вона надовго потрапила до володінь турків-сельджуків. Вони активно займалися будівництвом - на території Туреччини збереглася велика кількість зведених ними мечетей, фортець і медресе - духовних училищ. Вони будували потужні «палаци для подорожуючих» - так звані караван-сараї. Султан-Хан - це караван-сарай, який знаходиться на кордоні Каппадокії. Він був чудовим захистом від примх кочового життя.

Туристичним центром Каппадокії вважається містечко Гереме. На в'їзді до міста розташовується чудовий музей під відкритим небом, що являє собою певну долину, де зібрані стародавні скельні церкви з фресками на різноманітні сюжети з Нового Завіту.

Каппадокія відома своїми підземними містами, вирубаними в скелях першими християнами, які рятувалися в пустельних куточках Малої Азії в період правління імператора Діоклетіана. Півстоліття тому неподалік від каппадокійськогосела Деринкую археологи виявили підземні міста, що йшли вглиб землі більш ніж на десятки метрів, представлені кілометровими лабіринтами галерей, житлових і господарських приміщень. На семи ярусах підземелля знаходяться комори, колодязі, трапезні, вентиляційні шахти, стайні, винні погреби, в'язниця, церква і школа. Дверима, що закривали ходи у печерні міста, слугували величезні кам'яні валуни.

У центральній частині Каппадокії знаходиться одне з найбільш густонаселених поселень даного району - Учхисар. Багато будинків тут будувалися майже впритул до скель, а деякі печери використовуються тепер місцевими жителями в якості комор і сараїв, житлові приміщення є і в самих скелях. Учхисар відомий також своєю фортецею, вирубаної в скелі. Фортеця стоїть на вершині пагорба, піднявшись на який, можна охопити поглядом майже всю Каппадокію, в тому числі Долину Любові, про яку складено чимало легенд і оповідей.

Каппадокія славиться своїми майстрами: гончарами, виноробами, ткачами і різьбярами по каменю. Через цю місцевість протікає найдовша річка Туреччини - Кизил-Ірмак - Червона річка. Свою назву вона отримала завдяки червоному забарвленню води, що пов'язано зі складом глини, пофарбованої солями заліза. Ще задовго до нашої ери на її глинистих берегах виросло місто, яке сьогодні має назву Аванос. Гончарне мистецтво в цій місцевості було поширене ще в період владарювання хеттів - їх техніку до сьогоднішніх днів використовують ремісники Аваноса.

Багата історія цих місць надихнула поета Йосипа Бродського на написання вірша "Каппадокія", в якому розповідається про війни Мітрідата. Є припущення, що незвичайними ландшафтами Каппадокії й її підземними будинками надихався Джордж Лукас при створенні фантастичних ландшафтів Татуїна у фільмі «Зоряні війни. Епізод IV. Нова надія». Більш того, місцяни можуть показати місця, де нібито відбувалися зйомки фільму. Ті, хто мав щастя побувати в Каппадокії, постійно розповідають про те, що коли над цими місцями згущаються сутінки, а люди занурюються у царство Морфея, зі своїх підземних схованок на вершину однієї з скель вилітають добрі феї. Але побачити їх можуть лише ті, хто має чисте, добре серце, і хто не втратив здатності вірити в диво і казки.

Карта  Каппадокії:

Cappadocia Map (427.0 KiB, 452 downloads)