Нові-Сад дуже сильно відрізняється від інших сербських міст, різниця не тільки в архітектурній спадщині, але й в культурі місцевого населення, в кухні і навіть у музиці. Але всі туристи, які хоч один раз побували в Нові-Саді, відзначають гостинність місцевих жителів і доброзичливе ставлення до гостей міста.
У XVIII ст. на місці Нові-Сада з'явилося перше поселення, жителями якого стали сербські народи, які сповідували православ'я. На той період йшло релігійне протистояння, тому православним було заборонено заселяти територію католицького Петервардейна, розташованого на протилежному узбережжі Дунаю. У 1748 р. правляча імператриця Терезія дала поселенню назву Неопланта, яке почало стрімко розвиватися і набуло значення важливого торгового і ремісничого центру.
Про цей сербський край почали дізнаватися в інших країнах світу, а ті, хто встиг у той час побувати в Нові-Саді, дали йому цікаву назву «сербські Афіни».
Туристичні пам’ятки
Місто розвивалося разом з величезною Петроварадинською фортецею на південному березі Дунаю. Фортифікаційні споруди існували тут з давньоримських часів, але свій нинішній вигляд фортеця набула лише в XVIII столітті, коли австрійці перетворили її в заслін від турецької навали. Фортеця жодного разу не піддавалася атаці турків і поступово перетворилася на тюрму, найвідомішим в'язнем якої став молодий Тіто, що відбував короткий термін за пропаганду соціалізму. Спорудження цієї грандіозної фортеці з чотирма підземними рівнями і тунелями загальною протяжністю 16 кілометрів тривало сотню років. Можна пройтися по стінах фортеці і оглянути чудові краєвиди міста, а також відвідати мистецькі майстерні, розташовані в колишніх стайнях.
За річкою знаходиться центр міста з великою площею Свободи (Trg Slobode), на одній стороні якої красується будівля мерії, а на іншій - неоготична католицька церква Діви Марії, складена з цегли.
Повз собор шлях веде до пішохідної вулиці Zmaj Jovina зі жвавими вуличними кафе. На початку вулиці височіє палац архієпископа XIX століття - химерна будівля з гостроверхим черепичним дахом і мавританськими вікнами. Тут вулиця роздвоюється: ліворуч йде вулиця Svetozara Markoviса з православною церквою, зведеної в 1740 році і перебудованої в 1840-1860-х роках, а праворуч - мощена вулиця Dunavska з модними магазинами, кафе і ресторанами.
У будинку № 35 по вулиці Dunavska розташований чудовий музей Воєводини, присвячений місцевому побуту. Не пропустіть археологічний і етнографічний розділи з барвистим зібраннями сербського національного одягу та іконами на склі. А поціновувачі засмаги можуть відправитися на Штранд (травень-вересень) - піщані пляжі і великі галявини на північному березі Дунаю, навпроти фортеці. Атмосферу пляжного відпочинку підсилюють численні кафе і бари.
Гастрономія та відпочинок
Два найкращих ресторани міста – це Arhiv поруч з готелем Zenit, де пропонують страви інтернаціональної кухні, і Alla Lanterna на вулиці Dunavska з відмінною пастою. Смачні італійські страви можна спробувати і в ресторані Pomodoro Rosso за адресою Nikole Pasiceva 14. Популярні кафе і бари знаходяться на пішохідній вулиці Zmaj Jovina. Спокійна атмосфера панує на вуличці Laze Teleckog (близько Zmaj Jovina): зайдіть в затишну чайну Divan Ducan (будинок № 6) або в сусідній бар Kuca Mala.
