Зроблю невеличку ремарку. У Франції, де ми були до Монако, дуже багато якісного і недорогого вина. І чомусь більшість туристів (небезпідставно) вважає, що пляшка вина – то найкращий сувенір із Франції. І звісно, що такий подарунок треба привезти кожному члену сім’ї, друзям, співробітникам і т.д... Так і набирається чемодан пляшок. Майже через одного. І мені завжди шкода водіїв двоповерхових автобусів, яким доводиться на власному горбу вантажити ці непідйомні валізи з «магнітиками».
І та група теж була не виключенням із правил! Після нетривалої перерви «іду в маси». Більшість оточує мене і розпитує про подробиці. Що, де і як було? А які саме валізи доглядали? І в кожного ще жевріє надія, що пронесе. А може поліцаї не повернуться? Відповідаю, що в Європі все дуже по-правилам. Якщо сказали, що будуть робити тотальний контроль, то так воно і буде! Ви думаєте, звертаюсь до групи, чого вони поїхали? Кажу, що відкрили одну валізу, другу, а «бухла» стільки, що звичайний наряд не впорається і за тиждень зробити опис всієї контрабанди. Поїхали за підмогою!
У когось вже з’являються «тверезі» думки – а може повикидаємо весь алкоголь? Ні, кажу, не можна. Ось на паркінгу натикано безліч камер спостереження, буде ще гірше! Підходить одна туристка і зізнається, що витратила 100 євро на вино (певен, що по 2-3 євро за пляшку). Роблю вигляд, що співчуваю. Підходить інша, всміхнена – а я, каже, нічого не купляла. Ніби-то відчувала! Ось тут мені й спало на думку характерно українське прислів’я: «Ніщо так не радує, як горе сусіда!».
