Румунія – невелика країна в Східній Європі, де є все для чудового відпочинку: море, гори, замки, смачна кухня та невисокі, порівняно з іншими країнами ціни. Найкращий спосіб відчути цю неповторну атмосферу — підкорити Трансфагараш, який іноді називають «дорогою в небо». Це високогірне шосе-серпантин є однією з найкрасивіших доріг в Європі.

Трансфагараш - це не тільки найкоротший шлях, що сполучає Трансильванію та Валахію. Це ще й справжнісінька пам'ятка, яка, крім дивовижних видів, славиться і тим, що є однією з найскладніших і найнебезпечніших доріг у світі.

Захоплююче шосе, довжина якого майже 100 кілометрів, було збудовано на початку 1970-х років. Після подій у Чехословаччині в 1968 році Чаушеску побоювався повторення подібного сценарію і в своїй країні, тому нова дорога була потрібна для того, щоб   переганяти через Карпати військову техніку. Усього за неповних чотири роки провели титанічну роботу: химерно петляюча дорога проходить наскрізь через всю гірську гряду, піднімаючись на максимальну висоту 2034 метри. Трансфагараш - одна з найкрасивіших і найнебезпечніших доріг у Європі. Її побудували у місці, де жодна розсудлива людина не стала б будувати. Проектувальники казали, що це неможливо, але… Усього 6000 тон динаміту, і неможливе стає можливим.

Окрім природної краси, на околицях Трансфагараша знаходяться й кілька визначних пам'яток, серед яких водоспад Биля, гірське озеро та справжня резиденція графа Дракули – фортеця Поенарі.

Гірське озеро Балеа вважається одним із найкрасивіших озер Румунії. Воно утворилося внаслідок танення льодовика. Місцева легенда свідчить, що свою назву водоймище отримало на честь пастуха Балеа, який пас овець у горах, коли на них напав ведмідь. Він воював з диким звіром і зумів перемогти його, загнавши до лісу. Король, почувши про хоробрість Балеа, запросив його приєднатися до своєї королівської гвардії. У замку пастух закохався у дочку короля. Вони вирішили одружитися, але сильна буря, що сталася в день весілля, забрала життя закоханих. Місцеві мешканці назвали озеро на честь відважного пастуха.

Трансфагарашське шосе відкрито для руху всього кілька місяців на рік: з 30 червня по 1 листопада і лише у світлий час доби. Оскільки маршрут досить складний навіть для досвідчених водіїв, рекомендована швидкість руху — 40 км/год, тож для безперервного долання дистанції знадобиться щонайменше дві години. А ось не зупинитися тут дуже складно, адже так хочеться краще розглянути захоплюючі краєвиди!