Сіракуза (Siracusa) - головне місто одноіменної південно-східної провінції Сицилії - друга після Наксоса грецька колонія на острові (заснована в 734-733 рр. до н. е. вихідцями з Корінфу).

Вважають, що назва міста етимологічно пов'язана зі словом «болото» мовою одного з місцевих племен, і дійсно, тутешні землі представляли собою суцільне болото і були, здавалося б, зовсім непридатні для створення нового міста.

Старі Сіракузи займають острів Ортіджа, тут зосереджені основні визначні пам'ятки міста, а на території Нового міста, який вже греки називали Неаполісом, на увагу заслуговує Археологічний парк.

Історія

До V століття до н.е. Сіракуза перетворилася на найбільше місто на Сицилії і один з впливових мегаполісів всього Середземномор'я. З правителів міста найбільш відомий тиран Діонісій I, що панував у Сіракузах майже 40 років (405—367 до н. е.) і прославився своєю патологічною підозрілістю і звіриною жорстокістю. Розповідають, що він наказав розіп'яти цирульника, побачивши в нього в руках небезпечну бритву - адже нею ж можна зарізати тирана. У 287-212 роках до н. е. у Сіракузах жив і працював великий математик, фізик і механік Архімед. У 212 році, під час війни з римлянами і багатомісячної облоги Сіракуз, 75-річний вчений відповідав за технічну сторону оборони і застосовував на практиці деякі винайдені ним машини. Згодом місто втратило колишнє значення, а коли араби перенесли столицю острова до Палермо (878), Сіракуза остаточно перетворилася на провінційну глушину.

Пам'ятки

Неподалік від мосту, що поєднує острів Ортіджа з материковою частиною Сіракуз, стоїть найдавніший на Сицилії храм Аполлона. Багато століть жителі міста навіть не підозрювали про його існування, поки в 1938-1943 роках археологи не знайшли його залишки. Від монументальної споруди розміром 58,1 х 24,5 м дійшли лише руїни і кілька колон з південної та сходової сторони. Продовживши шлях по корсо Маттеотті, виходимо на п'яцца Аркімеді, що розташована у самому центрі острова Ортіджа, на перетині віа Маестранца і віа Рома. Стародавня агора, обведена по периметру прекрасними будинками площа, завжди грала роль «міського салону». Основна прикраса - фонтан Артеміди. Пройшовши по via Roma, звернемо направо на via Minerva і вийдемо на п'яцца дель-Дуомо — найдавнішу культурну площу міста. У VI столітті до н.е. тут з'явився грецький іонічний храм, перетворений у VII столітті н. е. на християнську базиліку. Дещо пізніше базиліка стала Кафедральним собором (Duomo). Споруда сильно постраждала під час землетрусу (1693), але вже в наступному столітті його відновили, прилаштувавши кілька нових каплиць, прикрасивши фасадом у стилі бароко. У соборі зберігаються реліквії, пов'язані зі св. Лючією: величезна статуя, що зображує сіракузьку мученицю (висота 4 м, вага майже 1 т), і кілька кісточок її ступні. Інші мощі святої зберігаються у Венеції.

Від piazza del Duomo по via Picherali дійдемо до piazza San Rocco і спустимося до фонтану Аретузи - природної водойми, розташованої у декількох метрах від моря, утвореної злиттям двох невеликих річок. У цьому невеликому басейні плавають качки та росте папірус. Колись ця екзотична трава покривала значну частину Сицилії. Тепер її вирощують тільки на спеціальних плантаціях неподалік Сіракуз. Якщо від фонтану відправитися по набережній у південному напрямку, то можна дійти до замку Маніаче, побудованого в 1239 за наказом Фрідріха II. Ця споруда - типовий приклад середньовічного палацу-фортеці - добре зберегла свій первинний вигляд.