Любляна

Столиця Словенії - Любляна - невелике, але дуже гарне місто, розташоване на берегах річки Любляниці. Місто налічує приблизно 280 000 жителів і є важливим політичним, культурним і географічним центром країни. Історики не можуть прийти до єдиної думки щодо походження назви міста. Хтось вважає, що назва міста походить від назви стародавнього слов'янського міста Лабурус, інші вважають - від латинського Алувіана. Або ж від слова «Лаубе», що в перекладі означає «марширувати» та від слов'янського слова «люба». А на давньонімецькій мові назва міста звучала б як Лайбах.

За відомою грецької легендою герой Ясон і його аргонавти після того, як знайшли Золоте Руно в Колхіді, вирушили на північ, на Дунай, а не повернулися назад в Егейське море. Піднімаючись вгору за течією Дунаю, вони перейшли на його притоку Саву і таким чином підійшли до річки Любляниці. Тут вони висадилися на берег, маючи намір перенести свій корабель до Адріатичного моря, щоб повернутися додому. Десь між сучасними містами Врхнікою і Любляною аргонавти знайшли величезне озеро, оточене болотом, саме тут Ясон вбив монстра-дракона. Цього дракона і сьогодні можна бачити на гербі і прапорі міста.

Близько 2000 до н.е. люблянські землі були населені племенами, які проживали в дерев'яних будівлях на палях. Стародавні люди жили за рахунок полювання, рибальства і примітивного землеробства. Для того, щоб пересуватися по болотах, вони використовували каное, зроблені з видовбаних стовбурів дерев. Пізніше територія перетворилася в транзитну зону, де на переходах зупинялися численні народи і племена. Першими тут оселилися венети, за ними іллірійське плем'я Яподі і кельтське плем'я Таурисків. Приблизно в 50 р. до н.е. римляни збудували військовий табір, який згодом перетворився в постійне поселення  Ермона.  У VI столітті на території Ермони з'явися предки сучасних словенов. У IX столітті словени, ослаблені частими набігами мадярів, пали під натиском франків.

Вперше назва міста з'являється в хроніках 1144 року і звучить як Лювігана. У 1220 р. Любляні були надані права міста, серед яких було право на карбування власних монет. У 1270 р. Карніола і частково Любляна були завойовані Пржемислом Оттокаром II, королем Богемії, проте в 1278 р. Оттокар II в свою чергу був витіснений Рудольфом I Німецьким. У зв’язку з цим  Любляну було перейменовано у Лайбах,  вона аж до 1797 р. залишалася у володіннях Габсбургів. Після землетрусу 1511 року місто було перебудовано переважно у стилі епохи Відродження, а навколо нього з'явилася нова стіна. Любляна стає беззаперечним центром словенської культури. Наполеонівська епоха зробила Любляну столицею Іллірійських провінцій з 1809 по 1813 рр. У 1815 році Любляна знову перейшла до володінь Австрії і з 1816 по 1849 рр. була столицею Іллірійського королівства.

Після закінчення Першої Світової Війни і розпаду Австро-Угорщини, Любляна увійшла до складу Королівства
Югославія. У 1941 р. місто було зайняте італійськими фашистами, за ними у 1943 році прийшли нацисти. Місто було обнесено більш ніж 30 км колючого дроту, призначеного для припинення будь-яких спроб спілкування і сприяння між рухом опору в місті і загонами партизанів. Після закінчення Другої світової війни Любляна стала столицею соціалістичної республіки Словенія в складі комуністичної Югославії. У 1991 р. Словенія отримала незалежність, Любляна ж зберегла за собою статус її столиці.

По сучасній Любляні треба ходити пішки, оскільки автотранспорт не допускається на більшість вулиць та площ Старого міста. Якщо Ви поспішаєте, то встигнете за півдня пробігти повз усі пам’ятки міста, а неспішне знайомство з Любляною забере у Вас цілий день. Багато туристів називають її «маленькою Прагою». Над старим містом височіє замок - гордість столиці. З його оглядового майданчика відкривається гарна панорама на старий центр. Черепичні дахи Люблянського граду дуже нагадують Малу Страну в Празі (звідси у туристів і виникають асоціації зі столицею Чехії). A може, причина в іншому: ще одна відома пам'ятка Любляни - Драконів міст - дуже схожа на символ Праги - Карлів міст.

Більшість туристів приваблюють руїни античного міста: укріплень, акведука, некрополя - це фортеця Град на пагорбі біля річки Любляниці. Історичне ядро ​​Любляни - Замок (Град) - розташований на високому пагорбі над старим містом. Точна дата заснування не відома, перша згадка про замок припадає на 1144 рік. У кладці замку досі збереглися фрагменти кельтських, іллірійських і давньоримських споруд. Своє сучасне «обличчя» замок отримав у XVI столітті, адже землетрус 1511 року мало що лишив від середньовічних споруд. Вежа замку датується 1848 роком. Збереглася каплиця св. Георгія, що датується кінцем XV століття. Раз на рік, у першу неділю січня, в день вшанування св. Георгія, сюди приїздять паломники, як і стародавні часи. Після 1815 року в замку розташовувався госпіталь, пізніше - військовий гарнізон і в'язниця. Нинішня влада міста збирається реставрувати і реконструювати замковий ансамбль, що є символом столиці Словенії.

Град оточує стара частина міста з церквами і площами, а вздовж вузьких вуличок стоять невеликі будиночки з різноманітними фасадами. На площі Прешерна височить пам'ятник словенському поетові Францу Прешерні, недалеко знаходиться церква Благовіщення, побудована в середині XVII століття, величний собор Св. Миколая та єдиний парковий ансамбль у місті - парк Міклошича. Найбільш центральною частиною Любляни є Тримістя - три пішохідних мости, перекинуті через річку Любляницю. Їх спроектував відомий архітектор Йоже Плечник. Мости прикрашені драконами, які вже давно є символом міста.

На Новій площі цікаво подивитися палац Лонтовж, де в наші дні знаходиться Академія наук і мистецтв. Площа Республіки відома своїм величезним Культурним центром. Лівий берег Любляни рясніє різноманітними музеями. У Міському Музеї є великі зібрання давньоримського мистецтва. Цікавими також є Державний музей, Музей природної історії, Державна галерея, Галерея сучасного мистецтва, Муніципальна Галерея і Сучасна Художня галерея, Словенський етнографічний музей, Архітектурний музей, Словенський технічний музей, Музей археології, Музей пива і Музей тютюну.

У центрі Любляни безліч кафе і ресторанів з гарною кухнею. У ресторанах можна спробувати як місцеву словенську їжу, так і кухню з різних куточків світу. Особливою гордістю Любляни є піца.

Словенці дуже бережно ставляться до своєї культурної спадщини. Багато споруд реконструйовано. У замках розташовуються музеї та концертні зали. Словенська народна музика схожа на музику баварців і австрійців, але за мелодійністю і веселому завзяттю вона ближче до слов'янської. Улюбленими в народі танцями вважаються полька, вальс і мазурка.

Завантажити мапу Любляни:

Ljubljana-map (257.2 KiB, 395 downloads)