Гайдельберґ
Невелике студентське містечко у федеральній землі Баден-Вюртемберг недарма вважається одним із наймальовничіших і найдавніших у Німеччині. До речі, підвидом Homo sapiens є Homo heidelbergensis. Ця назва з'явилася 1907-го, після того, як учені виявили поблизу міста щелепу стародавньої людини віком від 200 000 до 600 000 років, і це перше свідчення проживання людини в Європі.
Історичний центр на проміжку 1,5 км вздовж південного берега річки Неккар— безумовно, найчарівніша частина Гайдельберга, який практично не постраждав від бомбардувань Другої світової війни і його старовинна архітектура чудово збереглася до наших днів.
На особливу увагу заслуговують ринкова площа і чудовий «Будинок у лицаря» 1592-го року. Будівля пережила руйнівні війни та пожежі XVII-го століття і тепер є мабуть найнезвичайнішим готелем міста. І звісно Хауптштрассе, одна з найдовших пішохідних вулиць у Європі, яка стрілою пронизує все старе місто зі сходу на захід. Неможливо не помітити й церкву Святого Духа (1239 р.), що є однією з найперших будівель у Гайдельберзі.
Студенти завжди відігравали важливу роль у житті Гайдельберга. Це не дивно, адже місцевий університет, заснований 1386 р. — найстаріший у Німеччині. Навіть зараз студенти становлять чверть населення Гайдельберга.
Студентство - це бурхливий і часом безрозсудний період життя. Вже у XVI ст. городяни почали скаржитися на неналежну поведінку учнів і вимагати щось зробити. Однак раніше студенти були непідвладні місту і лише у 1780-х роках, під тиском громадськості, університет Гайдельберга нарешті пішов на поступки, створивши спеціальну в'язницю, покликану остуджувати гарячі голови. В'язниця пропрацювала до початку ХХ століття. Залежно від тяжкості провини збурювачі спокою могли отримати терміни від трьох діб до чотирьох тижнів. Але бунтівники не були б бунтівниками, якби сиділи, склавши руки. "В'язні" обмалювали стіни графіті, а коли до них пускали відвідувачів, примудрялися влаштовувати у в'язниці бурхливі вечірки. Колись проведення кількох ночей у камері навіть було частиною обряду посвяти у деякі студентські братства. Ті лихі часи давно минули, але в'язниця збереглася, перетворившись на своєрідну пам'ятку.
Неккарвізе - це велика поросла травою галявина на північному березі Неккара, всього за кілька хвилин ходьби від старого міста. Від неї рухайтеся на схід по доріжці, що веде вгору лісистим схилом. Це — стежка філософів, одна з найяскравіших визначних пам'яток. Така горда назва пов'язана з тим, що раніше тут любили бувати університетські викладачі та філософи. Серед дерев, далеко від міського шуму та суєти, вони обговорювали та обмірковували важливі питання та рішення. Стежка філософів неймовірно мальовнича. Звідси, згори, весь Гайдельберг, з усіма вежами, мостами та середньовічними руїнами, видно, як на долоні.
Міст Карла Теодора (або Старий міст) поєднує середньовічний район з північним берегом Неккара і його часто порівнюють із Карловим мостом у Празі. Вони справді схожі: обидва мають арочну конструкцію, призначені лише для пішоходів та прикрашені статуями святих.
Безумовно, руїни середньовічного замку – найяскравіша та найвідоміша пам'ятка Гайдельберга. Руїни видно практично з будь-якої точки історичного центру і, напевно, будуть першими, що ви помітите після прибуття. У додатку до книги «Пішки по Європі» Марк Твен присвятив руїнам Гейдельберзького замку аж 6 сторінок. Побудований на зламі XIII ст. замок сильно постраждав від європейських воєн XVII-го століття. Спочатку його зруйнували французькі війська, що захопили місто, а потім, 24 червня 1764-го, в будову двічі поспіль ударила блискавка, довершивши почате ворогами. Після пожежі відновлювати фортецю не стали, і вона остаточно перетворилася на руїни, які ми сьогодні бачимо. Руїни Гейдельберзького замку відкриті всім бажаючих. Самостійно можна оглянути двір, терасу замку та винний льох, де ховається найбільша у світі винна бочка, виготовлена в 1751-му році і здатна вмістити майже 222 000 літрів вина. Кажуть, що для її створення знадобилося сто тридцять дубових дерев.
Зрештою, не можна побувати в Гайдельберзі і не скуштувати місцевого пива. Тим більше, що у місті є власна пивоварня, яка ще й знаходиться у самому центрі. Пройдіть буквально 100 метрів від мосту Карла Теодора і зліва побачите вивіску: пивоварня Феттера (Vetter Brauhaus).
