Кордова

КОРДОВА / CÓRDOBA – столиця однойменної провінції в Андалусії на березі річки Гвадалквівір. Перша згадка про місто була у 230 р. як про римське поселення Karduba. На початку VIII ст. Кордова стала найбільшим містом в Європі і світі, після Константинополя. До X століття населення Кордови досягло чисельності 400000 жителів. Тут було побудовано 60 тисяч будинків знатних людей, безліч готелів і бань, торгових лавок, ремісничих майстерень. Кордову називали «обителлю науки» – майже все населення (навіть жінки!) було грамотним. Тут відкрили 800 шкіл та 70 бібліотек. У найбільшій – бібліотеці Хакем II – зберігалося 600 тисяч томів.

У 1236 р. Кордову захопили війська Фердинанда III. Мусульман масово виганяли з міста. Місто залишали вчені, ремісники і торгівці. В економіці Кордови почався занепад. Стихійні лиха, голод та епідемії призвели до того, що у XVIII столітті в ньому залишилося тільки 20 тис. чоловік. Підйом економіки і зростання населення почалося лише на початку XX століття. Сьогодні Кордова – сучасне місто з дивовижною історією, де поєднується мавританська, арабська, римська архітектура та сучасне галасливе іспанське життя.

Кордова була оголошена об’єктом всесвітньої спадщини ЮНЕСКО в 1994 р. за свої визначні архітектурні пам’ятки. За стільки років свого існування історичний центр Кордови анітрохи не втратив своєї чарівності.

До старої Кордови можна потрапити через 16-арочний Римський міст довжиною 225 метрів, побудований ще при Цезарі. У XVIII ст. на ньому була встановлена ​​статуя архангела Рафаїла – покровителя міста. Біля основи мосту височіє масивна зубчаста вежа Калаорра. З протилежного боку знаходяться старовинні ворота дель Пуенте, що служили колись входом до міста.

Символ КордовиМескіта (Mezquita), заснована в 785 р. Вона є третьою за величиною мечеттю в світі (площа – 23400 м²). У період Реконкісти цю безцінну будівлю захопили іспанці. Через велич і красу було вирішено не руйнувати мечеть, а збудувати католицький собор між її колонами. Так з’явився Кафедральний собор Кордови (1236 г.) з багатим внутрішнім інтер’єром у стилі мудехар і колонами, декорованими зображеннями людей і тварин.

Площа Дель Потро відома ще з XVI століття. У середині знаходиться прекрасний фонтан з гербом Кордоби – конем на дибах. Головною ж площею міста є Корредера (площа Конституції), утворена в XVIIст. Тут влаштовувалися різні видовища, а також публічні страти – аутодафе.

Синагога, старовинний арабський ринок, музей кориди, Головна площа і каплиця Святого Варфоломія утворюють архітектурний ансамбль, який розташувався у найгарнішому в місті Єврейському кварталі – La Juderia de Cordoba. Синагога Кордови – одна з трьох середньовічних синагог, що збереглися в Іспанії.

На окрему увагу заслуговує арабський ринок, де знаходяться відомі магазини ювелірів і шкіряників. Ці ремесла прославили Кордову на всю Європу. Шкіряне взуття, сумки та рукавички Кордовських майстрів можна зустріти в магазинах по всій Іспанії, але лише тут все це можна придбати за нижчими цінами, а різноманітності товарів може позаздрити будь-який міланський магазин.

Алькасар Християнських Королів (Alcazar) побудований королем Альфонсо XI. Збереглися масивні кам’яні стіни і башти; всередині – арабські лазні, прекрасні сади і фонтани. Фортеця знаменита тим, що саме в ній вирішувалася доля експедиції Христофора Колумба. Вхід – 4 євро.

У 10 км на захід від Кордови знаходиться археологічний комплекс МЕДІНА АЛЬ-ЗАХРА (Ahazara або Al-Zahra). Це місто-палац споруджено в X столітті арабським правителем для своєї коханої дружини Заарії.

Історію кордовської медіни супроводжують легенди. Відповідно до однієї з них, халіф Абд-аль-Рахман III з роду Омейядів вирішив подарувати дивовижний замок коханій жінці – наложниці на ім’я Аз-Захра (Квітка апельсина). У переказах говорилося, що статуя арабської красуні прикрашала вхід у розкішний замок. Дійсність була менш романтичною. Палац побудували з геополітичних міркувань. Халіф, зміцнивши вплив на Піренеях, вирішив заснувати нове місто, центр Аль-Андалусії, щоб продемонструвати могутність давнім суперникам – вихідцям з Північної Африки Фатимідам. Історики вважають, що розкішний палац отримав назву на честь одного з імен Фатіми Аль-Захра – дочки пророка Мухаммеда.

Згідно з переказами, палац був настільки великий, що в ньому могли розміститися 30 тисяч чоловік. За часів розквіту Медіну Аль-Захра оточували висячі сади. Певне уявлення про колишню розкіш можна отримати, оглядаючи частково відтворений палац Абд ар-Рахмана, прикрашений арочними колонами і стінами, покритими барельєфами, а також міські ворота, звернені до Кордови.

Палацовий комплекс був розширений у період правління сина Абд-ар-Рахмана III, Аль-Хакама II (961 – 976рр.). Але після його смерті резиденція халіфа була перенесена з Medina Al-Zahra назад до Кордови. Медіна була покинута, а халіфат був втягнутий у громадянську війну. У грудні 1009 р. жителі Кордови підняли повстання, люди протягом 4 днів грабували палац, побудований Альманзором. Коли все, що було можна, розграбували, палац підпалили, і в одну мить чудовий Al-Zahra перетворився на попіл.

Завдяки археологічним розкопкам, що проводяться з 1910 р., ми маємо можливість хоча б частково оцінити  неймовірну велич і помпезність ісламської Кордови Х-го століття. Поки що змогли відкрити лише приблизно 10% з 112 гектарів палацового комплексу, але серед них – центральна частина з «резиденцією двох халіфів», з комплексом бань, двома резиденціями аристократії і службовими кварталами, територією палацової охорони, кілька великих адміністративних будівель, дворовий комплекс перед приймальним залом і територію садів.

Завантажити мапу Кордови:

Plano Cordoba (2.1 MiB, 267 downloads)