Конверсано – античне місто, розташоване серед низьких пагорбів, відомих як "мурге", приблизно за 30 кілометрів від Барі, зберігає свою привабливість Старого Світу. Домінантою тут безумовно є однойменний замок, побудований у 1054 році як норманська фортеця. Історичний центр є повністю пішохідним і розділений на три зони: середньовічну територію, Казальвеккіо (походить з XIV cт) і, нарешті, Казальнуово, яка є найсучаснішою з XVI ст.

Корінне населення міста – япіги з періоду залізного віку, вони на найвищому місці узбережжя заснували місто Норба (що означає просто «зміцнене місто, фортеця»).

Однак справжнє «золоте століття», час процвітання міста припало на середину XI століття – в епоху норманського панування, власне, Конверсано був найбільшим норманським феодом, головним містом всього «каблука» Апулії. Норманська династія тривала якийсь час, доки не перервалася.

Десь у середині XV століття влада перейшла до будинку Аквавіва, саме вони до середини XIX століття беззмінно володіли князівством. Особливо відзначився Джуліо Джанджіроламо II, князь Аквавіва дיАрагона, він керував Конверсано з 1626 в 1665 роки. Це був справжній демон, чорний тиран, ґвалтівник, убивця, проте відданий ідеї краси, покровитель мистецтв, який зібрав у замку велику колекцію живопису.

За легендами він страждав, як би ми зараз назвали, сексуальною розбещеністю, обтяженою садистськими комплексами (сам він був косооким, за що отримав прізвисько Кверчіо ді Пулья). Він, наприклад, полюбляв дівчат, жінок, а тих, хто з якихось причин відмовлявся виконати його волю - кидав у 25-метрову криницю вежі замку. Була в нього й інша розвага: пострілювати з вежі замку по жінкам, що прийшли до криниці за водою.

Утім, він був винахідливим і дбайливим господарем - саме Джанджіроламо належала ідея ухилення від податків шляхом будівництва будинків-трулло. Схоже, що саме цього фінта неаполітанський король йому й не пробачив (ні, ну дівчата, скарги городян – дрібниці, а ось грошенята – справа свята). Герцога посадили у в'язницю і тримали там досить довго, три роки він відсидів у мадридських катівнях (неаполітанські королі підкорялися іспанській короні).

Як тільки Джанджіроламо вийшов на волю, у деяких містах князівства Конверсано (Нардо, Лечче) спалахнуло повстання проти іспанського панування. Герцог втопив повстання у крові. З повстанців здирали шкіру, якою за наказом тирана оббивали стільці у його мисливському маєтку в Маркіоні. І це, до речі, не легенда – стільці із людської шкіри зберігалися там до початку ХХ століття. Водночас герцог відрубав голови п'ятьом священикам – своїм політичним противникам. Знову пішли скарги, і нашого героя посадили вже на 16 років, які він і відсидів, з 1649 по 1665. І ось, потираючи руки, він повернувся додому і раптом несподівано помер за нез'ясованих обставин. Містяни зітхнули з полегшенням, тіло забальзамували і з усіма почестями поховали Джіанджіроламо II на прізвисько Кверчіо ді Пулья у каплиці монастиря Сан Бенедетто.

 

Мапа Конверсано: