КОЛЬМАР – одне з найгарніших містечок Ельзасу. Старовинні вулички, будиночки в стилі фахверк, стародавні кам’яні будівлі – все це створює незабутнє враження. Незважаючи на невеликі розміри (усього 65 тисяч жителів), язик не повертається назвати Кольмар провінційним містом: на його вулицях кипить справжнісіньке активне культурне життя.
Найперші документальні згадки про Кольмар датуються 823 роком, у них імператор франків Людовик Благочестивий веде мову про містечко з назвою Columbarium, яке можна перекласти як «голубник». І хоча ця назва побічно свідчить про наявність римських коренів у походженні міста, ніяких інших свідчень про дату його заснування поки не було знайдено. Вже в кінці IX століття Кольмар переходить до володіння Людовіка Німецького. Через деякий час Кольмар увійшов до складу утвореної Священної Римської Імперії, а вже у XIII столітті отримав статус незалежного міста імперії. Із зародженням в Європі в XVI столітті ідей Реформації, Кольмар в 1575 році був оголошений протестантським містом. Після завершення Голандської війни, за результатами Німвегенських мирних договорів, Кольмар став французьким містом. У 1871 році, після того як Франція зазнала поразки у війні з Пруссією, Ельзас разом з Кольмаром відійшов до Німеччини. Юрисдикцію Французької республіки над містом було відновлено лише в 1918 році.
Головним музеєм міста є Унтерлінден (Musée d’Unterlinden). У стінах старовинної будівлі зібрана багата колекція мистецтва різних епох, включаючи бароко і відродження. До речі, будівля, в якій розташований музей, є Домініканським монастирем XIІІ століття. Справжньою перлиною музейної збірки вважається знаменитий Ізенгеймський вівтар, створений в XVI столітті німецьким художником Маттіасом Грюневальдом, що творив в стилі північної готики. Ще один відомий музей Кольмару – Музей Фредеріка-Огюста Бартольді, повністю присвячений особистості автора Статуї Свободи. У музеї представлені різні картини, ескізи, скульптури, а також особисті предмети і меблі Бартольді. Музей відкрили саме в Кольмарі, де й народився цей художник і архітектор. Як відомо, Статую Свободи, яка зараз стоїть у гавані Нью-Йорка і вважається символом свободи та незалежності, подарувала США саме Франція.
Колегіальна церква Сен-Мартен – головний собор міста. Її було збудовано у період 1234-1365 рр. на місці більш ранньої церкви. Колегіальна церква у свій час постраждала від сильної пожежі, з тих пір одна з дзвінниць так і залишилася невідновленною. Усередені церква вбрана скульптурами. Ще одна цікава церква Кольмара — Святого Матвія з чудовою акустикою. Саме тому тут відбувається щорічний Міжнародний кольмарський фестиваль под керівництвом Співакова.
Будинок голів (1609 р.) на rue des Têtes, 19 вважається одним з найгарніших в Ельзасі. На його фасаді налічується 105 прикрас у вигляді химерних масок і фігур. Вони примостилися повсюди: на вхідній арці, на обрамленнях вікон, на двоповерховому еркері, на огорожі балкона. Свого часу в будинку перебувала винна біржа, тому в 1902 р його гостроверхий фронтон був увінчаний бронзовою фігурою бондаря роботи Бартольді. Сьогодні у «Будинку голів» розташовується дорогий готель з відмінним рестораном. Будинок Пфістера був побудований в 1537 році капелюшником Людовіком Шерером. Фрески на фасаді зображують німецьких імператорів XVI століття, Святих Отців, євангелістів, інших біблійних персонажів.
Романтиці Кольмару додає квартал під назвою «Маленька Венеція» – ланцюжок акуратних відреставрованих будиночків (XIV-XVIII ст.) огородників, рибалок та чинбарів шкіри вздовж річки Лош. Ця річка колись була для них основним засобом сполучення. Кращі види на наймальовничіші в місті ансамблі фахверкових будинків відкриваються з вулиці Шкіровиків (rue des Tanneurs) і набережної Рибних торговців (quai de la Poissonnerie), що простягаються уздовж річки, а також з двох мостів: на бульварі Сен-П’єр і неподалік від площі Шести чорних гір (place des Six Montagnes Noires).
