ЗАМОК ШЕНОНСО (CHATEAU  СHENONCEAU)

Години роботи: 9.00-19.00. Вартість квитків: індивідуальні відвідувачі – дорослі 13 €, студенти 10 €, групи (від 20 осіб): 10 €, з аудіогідом – 14 €.

Коли війська Франциска I були розбиті при Павії, і короля, як простого бранця, доставили до Мадриду, він, щоб вирватися з полону, підписав мир, за яким його діти ставали заручниками. Вони повинні були покинути Францію. Одним з хлопчиків, які вирушали на чужину, був принц Генріх. Йому було всього 12 років. Ніхто не припускав, що після смерті Франциска саме він стане королем. Коли настала хвилина прощання, до Генріха підійшла лише одна, зате найкрасивіша придворна дама – Діана де Пуатьє (1499-1566), його вихователька. Поцілунок вчительки юний Генріх запам’ятав на все життя. Через два роки Генріх одружився на Катерині Медичі. Але що означає шлюб земний, якщо справжні шлюби укладаються на небесах. Генріх і Діана любили один одного. Любили все життя. Незважаючи на різницю у віці і відмінність в положенні. Генріх у порушення всіх правил подарував Діані Шенонсо, а вона розбила сад, де кожна квітка символізувала той чи інший відтінок почуття. Навіть тепер, гуляючи по замку, відчуваєш пронизливий простір чуттєвості і, не закриваючи очей, уявляєш, як Діана, спершись на перила балкону, дивиться в сад і чекає, коли з-за дерев алеї почується кавалькада коханого і вона зможе опустити перед ним підйомний місток.

У 1512 р. Тома Бойє, інтендант у фінансових справах в Нормандії, придбав середньовічний маєток на річці Шер, до складу якого входили оточена ровами фортеця і водяний млин. Тома незабаром відправився на війну, а за будівництво нового замку взялася його дружина Катрін Брісону. Питання зі старими будівлями вона вирішила радикально. На місці донжона розбили парадний двір, який до цих пір оточують рови. Від фортифікаційних укріплень залишили одну вежу, а від млина – дві опори. За розпорядженням Катрін на них було збудовано квадратний будинок з кутовими вежами. Шенонсо став першим у Франції замком, зали якого виходять до центрального холу, де замість готичних гвинтових сходів використовуються сходи з прямими маршами, а на фасаді з’явився балкон.

Будівництво завершилося в 1521 р. Франциск I часто зупинявся тут під час полювання. Він, його свита і Діана де Пуатьє були зачаровані новим замком. Через три роки Тома Бойє помер. Катрін Брісону померла двома роками пізніше. Замок успадкував їх син Антуан. Раптово Франциск I виявив, що Бойє крав. За справжні або уявні гріхи батька син розплатився маєтком, і Шенонсо став королівською резиденцією.

Після смерті Франциска I королем став Генріх II. Він ще хлопчиком закохався у Діану де Пуатьє, а після сходження на престол в 1547 р. зробив її своєю фавориткою і подарував Шенонсо. У 1556 р. Діана доручила Ф. Делорму створити квітковий сад (на схід) і міст через річку Шер. Можливо, вона планувала побудувати другий корпус, симетричний першому, однак в 1559 Генріх II помирає і Катерина Медічі відбирає Шенонсо у коханки чоловіка. Діана переїхала в Шомон. Медічі наказала Делорму побудувати двоповерхову галерею на мосту через Шер. При ній був розбитий (на захід) новий сад і побудовані нові службові приміщення. Катерина померла в 1589 р. За заповітом замок перейшов дружині Генріха III Луїзі Лотарінгській. Кілька місяців по тому короля убив чернець Жак Клеман. Луїза усамітнилася в замку, оформила одну з кімнат у вигляді могильного склепу, затягнувши все чорним драпо, а сама прийняла обітницю білої жалоби. До самої смерті вдова ходила по чорному замку в білих сукнях, за що її прозвали «Білою Дамою».

У 1733 р. Шенонсо придбав банкір Клод Дюпен. Його дружина поціновувала мистецтво, науку і літературу. Секретарем у неї служив Ж.-Ж. Руссо. Мадам Дюпен прожила довге життя (93 р.) і була настільки шанована селянами, що під час революції вони захистили свою пані і врятували замок від руйнування. У 1864 р. Шенонсо придбала мадам Пелузій. Вона спробувала привести пишний головний будинок у гармонію з ледь декорованою галереєю, для чого видалила з вікон фасаду кам’яне різьблення. З кінця XIX в. замком володіє родина Меньє. У роки Першої світової війни Гастон Меньє, на той час сенатор департаменту Сена і Марна, за власні кошти обладнав в галереї госпіталь. Під час Другої світової війни (1940-1942рр.) по річці Шер проходив кордон фашистської окупації. Сьогодні замок повністю відновлений та відкритий для відвідувань.

По замку.

Перший поверх. У склепінчастому головному вестибюлі, витягнутому з півночі на південь, дуже цікавою є стеля. Вісь його склепінь – ламана лінія, в кутах якої встановлені декоративні замкові камені. За першими дверима східної (лівої) сторони розташована заал варти, стіни якої прикрашені гобеленами XVI в, уздовж стін стоять скрині. Двері з цієї зали ведуть до капели, прикрашеної сучасними вітражами. На стінах збереглися написи, залишені шотландськими гвардійцями. Другі двері по цій же стороні вестибюля виходять до покоїв Діани де Пуатьє. Цікавими тут є камін, крісла, оббиті шкірою з Кордови, фламандські гобелени XVI ст., картина «Мадонна з Немовлям» (Мурільо) і портрет Катерини Медичі. Із зали Діани є прохід до Зеленого кабінету – робочого кабінету Медічі, де зберіглася стеля XVI в. На стінах є декілька картин: «Самсон, що розриває пащу леву» (Глос), «Цариця Шеви і цар Соломон» (школа Веронезе). Свою назву кабінет отримав через рідкісного кольору гобелен XVI ст. Спочатку він був зеленим, але згодом набув синього відтінку. За кабінетом йде бібліотека з найстарішою (1521р.) стелею у замку. На бічній стіні знаходиться картина Корреджо «Мученик».

Південні двері головного вестибюля виходять до галереї, побудованої на мосту через річку Шер. На східній стіні розміщена мармурова меморіальна плита, що інформує про госпіталь, обладнаний тут під час Першої світової війни. На західний фасад замку виходять салон Людовика XIV і зал Франциска I. На каміні салону Людовика зображені геральдичні символи Франциска I (саламандра) і його дружини Клотільди ​​Бретонської (горностай), поруч портрет Людовика XIV (Ріго). Крім того, тут є картина Рубенса «Ісус і Іван Хреститель» та портрет мадам Дюпен.

У залі Франциска над каміном написаний девіз Тома Бойє: «S ‘il vient а point me souviendra», що означає: «Збудую замок, і про мене не забудуть». Біля стіни – шафа (Італія, XV), інкрустована слоновою кісткою і перламутром. На стінах, оббитих тканиною, що імітує тиснену Кордовську шкіру, – прижиттєвий портрет Діани де Пуатьє (Пріматіччо) і картина «Три грації» (Ванлоо), на якій в образі муз художник зобразив сестер Нель – фавориток Людовика XV. У вітрині виставлені автографи Тома Бойє і Діани де Пуатьє. У двох млинових опорах, на яких стоїть замок, знаходиться повністю обладнана кухня епохи Відродження. Продукти до неї доставляли по річці, для чого в одній з опор був влаштований причал.

Другий поверх. На другий поверх з головного вестибюля ведуть прямі двомаршеві сходи зі склепінням, прикрашеним різьбленими замковими каменями, фігурками людей, зображеннями фруктів і квітів. На початку другого маршу зберігся медальйон з бюстом дівчини з незібраним волоссям. Сходи виходять до вестибюлю другого поверху. Підлога викладена місцевої (сел. Фар-воль) керамічною плиткою. На деяких плитках зображена лілія, пересічена кинджалом. На стінах – серія гобеленів (XVII) зі сценами полювання. На східний фасад виходять спальня Катерини Медичі і спальня п’яти королев (тут жили дві короновані дочки і три невістки королеви-матері). На гобеленах (XVI ст.) зображені сцени з античної історії. Цікавими також є ліжко, серванти, крісла, різьблена скриня. З вікна відкривається вид на Шер і острів. Спальню Катерини Медичі, де збереглася ліжко з балдахіном, прикрашають гобелени XVI в. На західний фасад виходять спальня Габріель д ‘Естрі, Вандомська кімната і кімната Луїзи Лотарінгської.

Габріель д’Естре – фаворитка Генріха IV, ночувала в замку, коли Генріх вів у Шенонсо переговори з Луїзою Лотарінгською про умови перемир’я з її братом. Запорукою перемир’я стало одруження Цезаря Вандомського (сина Генріха і Габриели) на Франсуазі Лотарінгській. Вандомська кімната названа в пам’ять про Цезаря. Він став власником замку в 1624 р., але постійно жив в Ані, а Шенонсом керувала його дружина. Стіни кімнати прикрашають гобелени, а вікно – дерев’яні каріатиди.

Кімната Луїзи Лотарінгської – одна з найцікавіших у замку. Вона оформлена вдовою Генріха III як могила: чорна стеля, чорні стіни, розписані білими кістяками, сріблястими сльозами, лопатами, заступами і іншими атрибутами смерті і печалі. А на столі – букет білих квітів – як нагадування про білу жалобу Білої королеви.