ЗАМОК БЛУА /CHATEAU DE BLOIS

Години роботи: 9.00-18.30. Вартість квитків: інд. відвідувачі – 14 €, групи (від 20 осіб): 9.5 €.

Замок Блуа відомий багатьом з нас з дитинства – саме в цих місцях Олександр Дюма поселив Атоса з Раулем (роман “Віконт де Бражелон”). Замок не раз згадуєся в літературі як місце найромантичніших та найтрагічніших подій. Його історія починається з середини Х століття, коли господарями Блуа і його околиць стали впливові феодали – графи де Блуа. Від потужної фортеці, спорудженої в XIII столітті, збереглися лише кутова вежа, частина кріпосної стіни, а також великий зал графів де Блуа, що призначався для зборів та свят.

У кінці XIV століття графство Блуа було продано синові французького короля Карла V принцу Людовіку Орлеанскому. Однак в основному історія Блуа пов’язана з ім’ям його онука, який в 1498 році став королем Франції під ім’ям Людовика XII.

Замок часів Людовика XII. Місто і його околиці знаходилися тоді у розквіті. Новий король негайно ж починає реконструкцію замку своїх предків. Всього за три роки з трьох сторін двору «виросли» нові корпуси замку. Тепер Блуа по-справжньому став замком, а не фортецею, адже зникли захисні вежі і бійниці, з’явилися широкі вікна, витончено прикрашені балкони, люкарни, прогулянкові галереї, які пропускали в будівлю більше світла і повітря. Блуа став для короля парадною резиденцією – цим жестом Людовик XII як би позначив нову манеру королівського правління – відкриту дипломатію. Будівлі Людовика XII були глибоко готичними. За традицією всюди в замку зустрічаються вигравірувані з каменю ініціали і емблеми власників замку: квітки лілій – символи короля, горностай – символ королеви Анни Бретонської; парадні сходи прикрашають дикобрази – емблема герцогів Орлеанських: «De pres comme de loin, je suis redoutable!» ( «Поблизу, як і вдалині, я небезпечний!»). Над головним входом до замку височіє кінна статуя короля.

Крило Франциска I було побудовано всього через 15 років після крила Людовика XII, але вони настільки різняться, що часом важко повірити їх належності до одного замку. Італійське мистецтво за цей період так сильно вплинуло на французьке, що крило Франциска I  вважають першим шедевром Ренесансу у Франції. Емблема Франциска I – саламандра. Можливо, король обрав її своїм символом через те, що ця міфічна істота здатна жити у вогні. Девіз Франциска I: «J’encourage le bien et j’etouffe le mal!» – «Я заохочую добро, але я душу зло!». Найбільша пам’ятка корпусу Франциска I – його робочий кабінет з оригінальним декором: 237 дерев’яних різьблених панелей, кожна з яких своєрідна – арабески, роги достатку, маскарони, дельфіни і т.д. За версією Дюма серед цих панелей заховані 4 схованки, де королева Катерина Медічі зберігала свої страшні отрути, а на думку інших істориків – коштовності.

На другому поверсі потрапляємо до Зали Генеральних Штатів, найбільшої у фортеці графів де Блуа. Саме в цій величезній залі   граф де Блуа здійснював своє правління, судив, приймав почесті від своїх вірних васалів. За часів обох королів – Людовика XII і Франциска I – місто Блуа пережило блискучий зліт, але після смерті королеви Клод де Франс і жорстокої поразки при Павії в 1525 р. Франциск I більше не повертався до Блуа, а його наступники зупинялися тут лише на короткий час.

Крило Гастона Орлеанського. У XVII столітті місто знову переживає пожвавлення завдяки молодшому братові Людовика XIII – Гастону Орлеанскому, висланим до Блуа через його нескінченні інтриги проти короля. Він прожив тут 26 років. Цей корпус, розташований у глибині двору, був зведений протягом 1635-1638 рр. лише частково.

Але у XVIII столітті замок Блуа знову було покинуто королями. Він був розділений на житлові приміщення і утримувався в жалюгідному стані, сади були запущені… Король Людовик XVI в 1788 році наказав або продати замок, або зруйнувати його, якщо покупці не знайдуться. І лише переобладнання замку в казарму врятувало його від загибелі. Під час і після Революції Блуа було сильно пошкоджено: всі емблеми і зображення, що нагадували про королівську сім’ю, були знищені. Замок Блуа в сьогоднішньому вигляді складається з трьох основних частин, де крізь готику, Ренесанс і класицизм все ще проглядає середньовічна споруда замок.