БЕЛЛІНЦОНА
У свій час кожне з найбільших міст італійської частини Швейцарії перемінно ставало столицею кантону Тічино. 
Беллінцона віддавала пальму першості Лугано, Лугано, - Локарно, і так по колу. Аж доки у кінці XIX століття не було вирішено, що столицею кантону все-таки буде Беллінцона.
Місто розташовувалося на перехресті торгових шляхів і доріг. Воно контролювало доступ до стратегічно важливих альпійським перевалів на шляху до Мілану і відкривало дорогу до всієї північної Італії. Нещодавно археологи виявили, що територія сучасної Беллінцони була населена ще у період неоліту.
Архітектурний ансамбль замків Беллінцони знаходиться під охороною ЮНЕСКО. Це єдиний зразок середньовічної військової архітектури, що зберігся в Альпійських горах. Він складається з трьох замків і системи оборонних споруд: Кастельгранде (замок Урі, замок Св Михайла), Монтебелло (замок Швіц, замок св Мартіна) і Сассо-Корбаро (замок Унтервальд, замок св Варвари).
У X столітті Беллінцона перейшла до володіння короля Отто I, засновника Священної римської Імперії. Припускають, що саме в цей період були створені найдавніші будівлі і споруди міста, що збереглися до наших днів. Близько 1000-го року імператор надав єпископу Комо владу над фортецею, а отже, і над усією країною. Саме тоді внутрішній двір замку Кастельгранде розділили на кілька частин і звели в них житлові будинки, перетворивши замок у невелике місто-фортецю. У XI столітті його захопив Фрідріх Барбаросса. Будинки стали будувати і за межами кріпосних воріт замку, а фортифікаційні споруди міста додатково вдосконалили. Поруч звели ще два замки: близько 1300-го року був побудований замок Монтебелло у східній частині долини на висоті 90 метрів над містом. А в 1480 році на південному сході від Кастельгранде - замок Сассо-Корбаро. Потім влада над Беллінцоной перейш
ла до рук міланських герцогів Вісконті, які всерйоз зайнялися оборонної системою міста і почали будувати стіну Мурата, що веде від замку Кастельгранде і відокремлює долину Тічино від навколишнього світу.
У 1498 р. королем Франції став Людовик XII, колишній герцог Орлеанський, який, як онук Валентини Вісконті, пред'явив претензії на Міланське герцогство. У липні 1499р. французька армія вторглася до Ломбардії і практично без опору зайняла Мілан. Людовик, побоюючись нападу з боку Швейцарського союзу, розмістив у замках Беллінцони більше 1000 солдатів. Узимку 1499-1500 рр. місцяни повстали та вигнали з міста французький гарнізон. Побоюючись розплати, жителі Беллінцони приєдналися до Швейцарської Конфедерації.
Укріплення Беллінцони перебувають серед найважливішої спадщини середньовічної фортіфікаційної архітектури в Альпах, їх внесено до переліку ЮНЕСКО у 2000 році. З могутнього, найстарішого замку Беллінцони - Кастельгранде - відкривається чудовий вид на старе місто та околиці. Маленький музей в Кастельгранде відображає історію Беллінцони, її замків і самого міста. У двох інших замках також відкрито музеї.
