Азоло
Азоло - маленьке, іграшкове містечко, в яке закохуєшся з першого погляду і назавжди. Закохуєшся так, як закохуються у світанки на тропічних островах, у запах весни, у місячну доріжку на морі або в сонячні відблиски, що грають на краплях роси. Щоб подивитися Азоло вистачить пару годин, а щоб намилуватися - не вистачить і половини життя.
Як і майже будь-яке італійське середньовічне місто, Азоло має власну фортецю, що височіє над містом на горі Рікко. Фортеця виникла там наприкінці XII в. У XIII ст. за стінами викопали величезну цистерну для збирання дощової війни, яка збереглася до наших днів. Остання облога фортеці відбулася в 1510 р., а ще через сто років фортеця занепала і Азоло навіть намагався в 1650 р. продати її за дуже скромну плату Венеції. Проте в останній момент городяни оговталися і залишили споруду з 15-метрових стін собі.
Є у місті й Нижній замок, що у XIII ст. був резиденцією сімейства Еццеліні. З 1339 р. тут влаштувався венеціанський подеста, а з 1489 р. він став резиденцією королеви Кіпру Катерини Корнаро та її невеликого двору. Як королева опинилася в Азоло, варто розповісти окремо. Катерина народилася в 1454 р. і походила з шляхетного сімейства. У 14 років Катерину видали заміж за короля Кіпру, Жака II де Лузіньяна. Батьківщина не могла залишитися осторонь такого вигідного шлюбу. Катерину оголосили «дочкою Святого Марка» і, як наслідок «дочкою Республіки», що давало Венеції особливі привілеї та право на володіння Кіпром у тому випадку, якщо Катерина та Жак не залишать спадкоємців. Через кілька місяців після весілля Жак помер (швидше за все був отруєний дядьком Катериною.) Не дожив до року і їх із Катериною син. Після цього влада на Кіпрі фактично перейшла до Венеції. У 1489 р. Катерина офіційно відмовилася від трону, передавши Кіпр Венеції і отримавши натомість Азоло, де й померла в 1510 р., так і не повернувшись зі свого "позолоченого заслання".
Від Нижнього замку до фортеці на горі Рікко простягаються фортечні стіни, які повністю охоплюють Азоло з усіх боків і утворюють єдиний оборонний комплекс довжиною більше 13 км, що включає 24 сторожові вежі і стару фортецю на горі. Потрапити до Азоло й досі можна через старі фортечні ворота.
А першим за південними воротами Кастельфранко гостей зустрічає старовинний фонтан. Побудований він був у 1571 р., після того, як сімейство Зен звернулося до міської ради з проханням протягнути водогін до свого будинку. Міська рада прохання схвалила, але лише за умови, що одночасно за гроші сім'ї буде збудовано фонтан для суспільних потреб. Вгору від воріт Кастельфранко піднімається вузька вуличка, названа на ім'я британського поета-філософа Роберта Браунінга, який довгий час жив у цьому місці. Взагалі, Азоло був уподобаний багатьма творчими натурами. Тут мешкала відома італійська драматична актриса Елеонора Дузе. Були тут письменник Ернест Хемінгуей, композитор Ігор Стравінський, архітектор Карло Скарпа, письменниця Фрея Старк, скрипаль Вільма Неруда, композитор Джан Маліпієро.
Вулиця Браунінга неквапливо повзе вгору повз міський Кафедральний собор, що з Перша згадка про 969 р. зазнав чисельних перебудов. Нині це високий, світлий трьохнефний храм із досить суворим декором. Усередині храм прикрашають колони із червоного мармуру, які дуже ефектно виділяються на тлі молочно-білих стін. Також у соборі знаходяться картини відомого венеціанського художника Лоренцо Лотто та вихідця з Бассано-дель-Грапа Якопо да Понта.
Один із фасадів Кафедрального собору виходить на головну площу Азоло - Гарібальді. Тут же знаходиться Міський музей, в якому є невелика археологічна колекція, зібрання живопису, а також експозиції, присвячені Еліонорі Дузе і Роберту Браунінгу. Експозиція музею частково займає будівлю Palazzo della Ragione XV ст. Перший поверх палацу прикрашає лоджія у венеціанському стилі, але в східному фасаді знаходиться фреска 1588 р., що зображує битву Красса з парфянами. У центрі площі є дуже симпатичний Великий фонтан 1575 р.
Серед інших пам'яток варто відзначити наступні: розкішна вілла Скотті-Пазіні XVII ст., монументальний палац Белтраміні, Палац Лонгобарда з химерним різьбленим фасадом, вілла Фрея, Церква Сан Готтардо з фресками XIII ст., монастир святих Петра та Павла, церква св. Катерини, середньовічна кузня з водяними колесами та церква св. Анни, де поховані Еліонора Дузе та Фрея Старк…
Але все це тут не головне. Все це лише доповнення до чудових краєвидів, чарівних ароматів та шепоту виноградних лоз на навколишніх пагорбах.
