Портовенере - одне з найромантичніших, найвідоміших і найгарніших місць Лігурії, що зустрічає туристів мальовничою гаванню, по береговій лінії якої вишикувалися яскраві будинки і монументальні споруди замку й церкви Сан-П'єтро. Містечко внесено до об'єктів Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.

Вузькі вулички, відлаковані туристами сходи замку, м'який морський бриз. Ці місця пов'язані з іменами великих поетів: Петрарки, Шеллі, Байрона... Що сюди приваблювало цих романтиків - не важко здогадатися. Величні руїни стародавнього замку, що височіють над крихітними рибальськими селами. Свідчення грандіозних історичних подій, що не залишили жодних спогадів у жителів. Жорна часу, марність людських прагнень. І ще -  надзвичайно видовищні морські пейзажі...

Назву, що буквально означає «Порт Венери» (або «Притулок Венери»), місто отримало на честь римської богині кохання, храм якої був споруджений тут у давнину. Місто (4000 ос.) об'єднує три невеликі села (Портовенере, Феццано, Ле-Граціє) і три острови  (Тіно, Тінетто, Пальмарія).

Спочатку мис Портовенере належав роду Феццано - одному з трьох сімейств, які керували регіоном, де нині знаходиться парк Чінкве-Терре. Основним населенням невеликого села на мисі були рибалки; саме вони звели церкву, присвячену апостолу Петру – покровителю рибалок. У 1113 році Феццано передали ці землі у володіння генуезцям, які перетворили мис на надійно укріплене місто, обнесене фортечними стінами. Донині збереглася частина середньовічних міських укріплень.

Собор святого Лаврентія (S. Lorenzo) будувався у 1116 – 1130 рр., після чого був освячений Папою Римським Інокентієм II. За століття існування собор неодноразово видозмінювався, добудовувався і перебудовувався: до його первісного вигляду додалися мармурові колони, чорно-білі смуги на фасаді, характерні для генуезької архітектури, восьмигранний купол та інші деталі. У результаті будівля собору стала взірцем дивовижного міксу різних архітектурних стилів – готики, Ренесансу та романського стилю. Однак краса і велич його від цього не постраждали. На фасаді собору, над входом, розмістився барельєф, що зображує Лаврентія. Усередині храму бачимо старовинний мармуровий вівтар, майстерно виконане дерев'яне розп'яття, а також образ Білої Мадонни (Madonna Bianca). Саме Мадонна Б'янка є покровителькою міста Портовенере; свято на її честь відзначають щороку 17 серпня.

Церква святого Петра була побудована в середині XIII століття на місці зведеної сімома століттями раніше базиліки з чорного мармуру в генуезькому архітектурному стилі: чорно-білі смуги на фасаді, арочні вікна та балкони з чудовим краєвидом на місто. Будівля ділиться на дві частини, з'єднані між собою гарними арками: одна з частин – безпосередньо церква, інша – дзвіниця біля неї.

Римська брама, що веде на вулицю Капеліні - одну з головних вулиць міста - була збудована в 1113 р. Поруч із нею знаходиться вежа, зведена на півстоліття пізніше. Старовинні будівлі разом з вузькими вуличками немов переносять туристів у минуле, на кілька століть тому, і вражають красою та величчю.

Оглянувши міські пам'ятки, можна вирушити на екскурсію на катері, щоб помилуватися краєвидом з моря,  островами Пальмарія, Тінетто і Тіно, побачити знамениті печери Адзурра та Арпайя, де колись дуже любив усамітнюватися англійський поет Джордж Гордон Байрон.